?

Log in

No account? Create an account

Previous 10

May. 7th, 2014

дим

(no subject)

я вышла через черный вход. я смотрела в холодную ночь, а ты шел с ней за руку. ты. за руку...

после того, как ты ушел, я не плакала. зачем? за чем?

весну тошнит, я похудела на 2 размера.

твой друг приехал ко мне как-то в 8 утра поить меня коньяком. кто-то сказал ему, что я жду от тебя ребенка...

а ты самоутверждаешься за счет женщин. она знает кто я, я знаю ее, ты постоянно нас талкиваешь, и она, напившись, царапает тебе лицо. и ты ждешь от меня уважения...

Mar. 14th, 2014

дим

(no subject)

и я снова понимаю Земфиру...
разве смею я говорить о своей боли на фоне этой катастрофы? разве она хоть что-то значит? разве есть кому-то до нее дело?..
ты застрелил меня в упор, чего и стояло бы ожидать. и я не плакала. я вымолила у Бога спасение. я так просила освободить меня, и Он меня услышал.
и я спасалась от тебя в горах. я сбежала из асфальтового плена и ходила босиком по снегу в 4 утра в надежде, что мне станет хоть чуточку легче. я курила в треугольное окно, я кричала в ночь, и карпатские сосны опускали головы. им было стыдно. они не могли мне помочь.
ты разрубил эти узлы. и я так рада, что ты нашел в себе на это силы...

ты утратил для меня свой блеск. ведь все это время был частью моего мира. а его больше нет...

ПС: в нашу первую ночь, когда ты пошел за мной, я поймала на себе взгляд нашего залетного посетителя, и отчетливо помню его до сих пор. в ту ночь, когда мы были с тобой вместе в последний раз, я встретила его же у своего парадного. как и тогда, было около полуночи, он глянул на меня и улыбнулся. я села в машину и поняла - нас больше нет. на календаре было 9 число. так же как и впервый раз.
я покрасила волосы. я больше не твоя женщина...

Jan. 28th, 2014

дим

(no subject)

все це нагадує мені ранок понеділка після прекрасних вихідних, які, нажаль, закінчились...

як я відкриваю ключем двері, заходжу в порожню оселю (я ніколи не назву її домом), як я ставлю чайник і закурюю сигарету. як я питиму, потому, каву і знатиму - закінчилось щось занадто важливе, щоб давати зараз цьому оцінку.
після всього я прагну лише твоїх рук, лише твоїх доторків і знання того, що я тобі потрібна.
я хочу тебе навіть тоді, коли ти в мені. відверто... що я знала про відвертість до зустрічі з тобою?
що я взагалі знаю?..
прекрасна музика, хвилі і туга. ось що я знаю. я йтиму за тобою, навіть якщо ти не дозволиш. я буду стояти за тебе і маритиму тобою. я захищатиму тебе навіть тоді, коли всі зрадять.
я на вістрі ножа. я і небезпеці. я засинаю біля тебе, наперед готуючись до найгіршого. навіть у фазах найглибшого сну я чую кожен звук, я відчуваю рухи повітря.

коли твоя рука торкається мене - життя зупиняє свій рух.
яка ця музика чорна. яка вона важка.

я дам тобі те, чого ніхто крім мене не має. ти забереш у мене все решта. які ж ми ідеальні. і злочин наш не скриє ніч...

таксисти мовчать, коли везуть мене до тебе.

коли ти поряд, на відстані витягутої руки. Господи, як же ти в ці моменти далеко...

від мене віддача, як від пістолета Макарова.

Бережи нас. бо ми відаємо, що робимо...

Jan. 8th, 2014

дим

(no subject)

Эти волны, которые родились где-то в глубинах Индийского океана такие сильные и нежные одновременно, что мне порой начинает казаться, что могу раствориться в них полностью...
Я слушаю Людовико и напиваюсь его музыкой.
Я смотрю на океан. Вчера мои глаза видели самое высокое в мире здание. Мои глаза...
Я прошла Дубай молл в тапочках за 50 грн и ни на миг об этом не задумалась. Я плакала от счастья и не верила тому, что со мной происходило. Год назад все это казалось мне не больше чем глупой мечтой еще одной маргиналки, которая решила прыгнуть выше головы. А вчера я делала селфи на фоне Паруса. И если еще хоть кто-то посмеет мне сказать, что за мной не стоят высшие силы - я улыбнусь и про молчу. Вчера я поняла - мечты и молитвы по сути, это одно и то же...
И на них отвечают...

Jan. 6th, 2014

дим

(no subject)

Я сижу в холле дорогого отеля на другом конце мира. Я жду начала ужина, но сначала я собираюсь сходить в сауну. Я хорошо перенесла перелет. Я хорошо вообще все пере ношу. Рядом со мной спит мое прошлое. Уже третью ночь подряд. А я мечтаю только о том, чтоб приехать в Киев и сразу же, я повторяю - сразу же напиться виски и закурить сигарету. Ничего нельзя делать через силу. Ни фига с того не выйдет. Это я вам как эксперт могу сказать. Короче, главное, что я на море. И пофиг)))

Jan. 3rd, 2014

дим

(no subject)

завтра я привезу тобі свої руїни. в червоній валізі та новій шубі...

Dec. 24th, 2013

дим

(no subject)

Цей рік пройшов швидко і майже безболісно. Він змінив нас, а мене особисто, так точно.
Він забрав у мене мою, якусь дитячу, безпосередню, впевненість в завтрашньому дні. Натомість, приніс тверде розуміння, знання того, що все буде добре, що все вже налагоджується, що моє вміння чекати ніколи мене не підведе.
Мрії збувались одна за одною, іноді я навіть не вірила в те, що відбувається навколо.
Хоча й бували моменти, коли я вже готова була опустити руки. Але йшла далі, не дивлячись ні на що.
В моїй душі прижилась така сильна і неймовірна гармонія, що мені здається, що вже ніщо, і, найголовніше, ніхто, не зможе її порушити.
Я стала дивитись в небо так часто, як ніколи раніше. І здебільшого, - з вдячністю. За радості, смуток, за випробування, і за щастя. Особливо, за нього…
Попри все, я встигла зрозуміти, що все, абсолютно ВСЕ, чого ти хочеш, до чого ти щиро прагнеш – стається. Весь світ йтиме тобі назустріч, варто тільки жити з ним в злагоді. Жити в злагоді з собою. І небо дасть тобі сили витримати.
Я дякую людям, які були поряд, а особливо тим, які приходили в моє життя і йшли з нього – дякую, що знайшли в собі сили не заважати мені йти далі. Дякую людям, які повернулись в моє життя. Чи радше, повернули мене у життя власні.
Я дякую моїм рідним, що завжди були поряд. І прошу, щоб були завжди.
А ще дякую за зустрічі – вони були неймовірними. Випадковими, довгоочікуваними і теплими.
Дякую за сльози і сміх. За музику, за тишу, за нові знання. За подорожі, фестивалі, знайомства.
За те, що навчилась просити. І дякувати, коли отримую.
І тепер мені направду є за чим сумувати. Але ще більше мене тішить той факт, що попереду ще більше вражень, ще більше нового, непізнаного, але приємного.
Вірте в себе. Вірте у те, чого хочете. Уявляйте собі все, до чого лежить душа. Будьте щасливими. Бо це єдине, заради чого треба жити. Бо це коротке слово вмістило в собі все те, що нам необхідно.
Я зустрічаю новий рік з посмішкою на вустах. Вперше в житті, з високо піднятою головою, на запитання «Як справи?», я чесно відповідаю «Все добре!».
Я проводжаю цей рік зі світлом в душі. Світлом, яке він мені приніс…

Dec. 20th, 2013

дим

(no subject)

я закрила вчора ці двері. але забула, що ти можеш відкрити будь-який замок...
сьома ранку. ти в телефонному режимі обираєш для мене торт. я думаю про те, що ще секунда - і я пошлю тебе. сама ж кажу - бери той, де більше крему.
ти одягаєш на мене свою куртку. ти цілуєш мене вже в ліфті. ти обіймаєш мене в прихожій. ти відрізаєш мені величезний шматок того торту і я нагло їм з нього лише крем і вишні.
ти везеш мене на роботу на машині моєї улюбленої моделі. ти забуваєш в мене вдома свій Ролікс. Ролікс, йоб твою мать...

я закриваю ці двері лише з надією на те, що ти можеш відкрити будь-який замок...

Dec. 16th, 2013

дим

левых встреч не бывает

идти по снегу медленно-медленно, глотая комок, слушая тот самый трек Кто ТАМ. быть красивой и именно поэтому не плакать - тушь потечет. не потому, что сильная, не потому, что похуй...

любил, не любил, какая уже теперь разница. завтра твои друзья посмотрят на меня и будут отводить глаза. они так же как и я не знают, что нужно говорить в таких случаях.
в ту ночь я тебе не позвонила. я чувствовала, что что-то не так, но не смогла. подумала, что ты уже спишь. не хотела тебя будить. почему именно в ту ночь я не захотела тебя будить? почему я не позвонила тебе еще вечером? я думала, ты занят, позвонишь мне, когда освободишься. думала, ты устал и спишь...

я слишком много думала. а теперь не могу вообще...

ваш дзвінок переадресовується на автовідповідач. и я бы рассказала ему все. но ты уже не прослушаешь мои сообщения.

всю ночь ты снился мне в белой одежде. мы ехали с тобой в поезде, а потом я потеряла тебя из виду...

Dec. 8th, 2013

дим

(no subject)

то була 5 ранку. ти годував мене мідіями, які вибирав з салату. я була закутана в ковдру і ти підносив вилку до мого роту і тішився з того всього не менше за мене. а потім ти дав мені печенько. одне. казав, на сьогодні роскоші досить)))
за вікном зима. а я на підборах. і я не боюсь впасти. бо ти назваєш мене Наталочкою...

Previous 10